Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: ТОВ "Зентіва", Чеська Республіка

Міжнародна непатентована назва: Fluconazole

АТ код: J02AC01

Форма випуску: Капсули по 150 мг № 1, № 3 у блістерах

Діючі речовини: 1 капсула містить флуконазолу - 150,0 мг

Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, титану діоксид, желатин, барвник синій патентований V.

Фармакотерапевтична група: Препарати для лікування грибкових захворювань

Показання: Вагінальні кандидози у пацієнтів, які були попередньо діагностовані (або виявляються епізодично) лікарем. Рецидивуючий вагінальний кандидоз і кандидозний баланіт. Профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 і більше рецидивів на рік). Дерматомікози – мікоз стоп, мікоз гладенької шкіри, паховий дерматомікоз, різнобарвний лишай, лишай нігтів (оніхомікоз) і шкірні кандидозні інфекції. Мікози нігтів.
Для запобігання рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД після повного курсу основної терапії.

Умови відпуску: за рецептом: № 3
без рецепта: № 1

Терміни зберігання: 3р

Номер реєстраційного посвідчення: UA/4155/01/01



І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

МІКОМАКС 150

(MYCOMAX® 150)

 

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: флуконазол;

1 капсула містить 150 мг флуконазолу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, титану діоксид, желатин, барвник синій патентований V.

Лікарська форма. Капсули.

 

Тверді непрозорі капсули з білою основною частиною, яка має напис «MYCO 150», з блакитно-зеленою кришкою; в капсулах міститься порошок  майже білого або жовтуватого кольору.

 

Назва і місцезнаходження виробника.

ТОВ «Зентіва». У кабеловни, 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.

 

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби для системного застосування, похідні триазолу. Код АТС  J02A C01.

 

Флуконазол – протигрибковий засіб, похідний триазолу, який специфічно пригнічує синтез ергостеролу у мембранах клітин мікроміцетів. Механізм фунгістатичної дії флуконазолу полягає у специфічному пригніченні грибкових ферментів цитохрому Р450.

Відомі випадки виникнення суперінфекції, спричиненої іншими видами Candida, відмінними від C. albicans, які досить часто є первинно нечутливими до флуконазолу (наприклад, Candida krusei). У таких випадках необхідно застосовувати інші протигрибкові засоби.

Після перорального прийому флуконазол добре всмоктується, а  його  рівні  у  плазмі  крові  (а також загальна біодоступність) перевищують 90 % від рівнів флуконазолу, що досягаються при внутрішньовенному введенні. Одночасне вживання їжі не впливає на абсорбцію   препарату.    Максимальна   концентрація   у   плазмі   крові   досягається   через

0,5-1,5 години після прийому препарату натщесерце. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить 30 годин. Концентрація флуконазолу у плазмі крові пропорційна його дозі. Ступінь зв’язування з протеїнами плазми крові є незначним (11-12 %).

Флуконазол добре проникає в усі  рідинні середовища організму. Концентрації флуконазолу у слині та мокротинні аналогічні його концентрації у плазмі крові. У роговому шарі, епідермісі, дермі та секреті потових залоз досягаються високі концентрації флуконазолу, які перевищують його концентрації у сироватці крові. Флуконазол накопичується у роговому шарі шкіри.

Препарат виводиться переважно нирками; 80 % застосованої дози виявляється у сечі в незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Циркулюючі метаболіти флуконазолу не виявлені.

Тривалий  період  напіввиведення  з плазми крові дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі.

 

Показання для застосування.

Вагінальні кандидози у пацієнтів, які були попередньо діагностовані (або виявляються епізодично) лікарем.

Рецидивуючий вагінальний кандидоз і кандидозний баланіт. Профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 і більше рецидивів на рік).

Дерматомікози – мікоз стоп, мікоз гладенької шкіри, паховий дерматомікоз, різнобарвний лишай, лишай нігтів (оніхомікоз) і шкірні кандидозні інфекції. Мікози нігтів.

Для запобігання рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД після повного курсу основної терапії.  

 

Протипоказання.

Мікомакс 150 протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до флуконазолу, інших азолових похідних або до будь-якої з допоміжних речовин цього препарату.

Одночасне призначення терфенадину протипоказане хворим, які застосовують          Мікомакс 150. Пацієнтам, які отримують Мікомакс 150, протипоказане призначення цизаприду.

Належні заходи безпеки при застосуванні.

У поодиноких  випадках спостерігалися тяжкі токсичні ураження печінки, у тому числі з летальним наслідком. У випадку гепатотоксичних ефектів, пов’язаних із застосуванням флуконазолу, не було виявлено їх явної залежності від загальної добової дози препарату, тривалості лікування, статі або віку хворого. Після припинення лікування флуконазолом функція печінки, як правило, відновлювалася.

Через можливість більш тяжкого токсичного ураження печінки необхідне ретельне спостереження за станом хворих, у яких під час лікування флуконазолом спостерігалися відхилення від норми показників функціональних печінкових проб, і при необхідності слід припинити лікування препаратом.

Іноді під час лікування флуконазолом можуть виникати шкірні алергічні реакції. Випадки екзантеми, і навіть ексфоліативної реакції шкіри, наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу, частіше спостерігаються у хворих на СНІД. Якщо у хворого з поверхневим мікозом шкіри виникає екзантема, причиною якої може бути флуконазол, то лікування цим препаратом слід припинити.

Іноді у пацієнтів, які застосовували флуконазол, а також інші азоли, спостерігалися випадки анафілаксії.

Деякі азоли, у тому числі флуконазол, можуть викликати подовження інтервалу QT на ЕКГ. Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про окремі випадки виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de рointes), а також подовження інтервалу QT при лікуванні флуконазолом. Ці явища найчастіше спостерігалися у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, які мали численні фактори ризику, такі як міопатія, порушення електролітного балансу та супутня терапія, яка сприяє виникненню подібних порушень.

Тому пацієнтам із потенційно проаритмічними станами флуконазол слід застосовувати з обережністю.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом Lapp-лактази або порушеннями  мальабсорбції глюкози-галактози.

Пацієнти із захворюванням печінки, серця та нирок повинні проконсультуватися з лікарем перед початком лікування флуконазолом.

Пацієнтам має бути повідомлено, що позитивна динаміка симптомів зазвичай розпочинається через 24 години. Однак повне їх зникнення може відбутися за кілька днів. Якщо протягом кількох днів у пацієнта не відбулося покращання, слід звернутися до лікаря.

 

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватні та належним чином контрольовані дослідження серед вагітних жінок не проводилися. Описані випадки виникнення численних вроджених вад розвитку у немовлят, матері яких  протягом 3 або більше  місяців  отримували  флуконазол  у  високих  дозах  (400-800 мг/на добу). Зв’язок між цими порушеннями та прийомом флуконазолу не встановлений.

Флуконазол не слід призначати вагітним жінкам та жінкам репродуктивного віку (без використання контрацепції), за винятком пацієнток із грибковими інфекціями, що становлять загрозу для життя, коли очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода.

При застосуванні препарату у період годування груддю флуконазол виявляли у грудному молоці у тих самих концентраціях, що й у плазмі крові, тому призначати препарат жінкам, які годують груддю, не рекомендується.

Діти.

Лікування із застосуванням разової дози 150 мг флуконазолу дітям без нагляду лікаря не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Досвід застосування флуконазолу свідчить про те, що погіршення здатності керувати автомобілем та механізмами, пов’язане з прийомом препарату, малоймовірне.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Для лікування вагінального кандидозу Мікомакс 150 приймають одноразово у дозі 150 мг. Для запобігання рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД після повного курсу основної терапії флуконазол можна призначити у дозі 150 мг 1 раз на тиждень.

Для зменшення частоти виникнення повторного вагінального кандидозу можна застосовувати дозу 150 мг 1 раз на місяць. Тривалість лікування визначається індивідуально, але має становити від 4 до 12 місяців. Деякі пацієнти можуть потребувати більш частого застосування.

Для лікування кандидозного баланіту флуконазол застосовують в одноразовій дозі – 150 мг.

Проти шкірних інфекцій, що включають лишай мікоз стоп, мікоз гладенької шкіри, паховий дерматомікоз і кандидозні інфекції, рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на тиждень. Зазвичай лікування продовжується протягом 2-4 тижнів, але при мікозі стоп може тривати до 6 тижнів.

Проти мікозу нігтів рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на тиждень. Лікування слід продовжувати, доки не заміниться уражений ніготь (виросте здоровий ніготь). Період відновлювального  росту  нігтів  рук  та  ніг  у  нормі  триває  від  3  до  6  місяців  та  від 6 до

12 місяців відповідно. Цей процес може варіювати залежно від індивідуальних особливостей та віку пацієнта. Після успішного лікування довготривалої хронічної інфекції нігті залишаються неправильної форми.

Пацієнти літнього віку

Лікування  із  застосуванням  разової  дози  150 мг  флуконазолу  пацієнтам старше  60 років без нагляду лікаря не рекомендується.

Застосування хворим із нирковою недостатністю

Флуконазол виводиться з організму переважно із сечею у незміненому вигляді. При одноразовому  прийомі флуконазолу хворим із початковим та помірним ступенем ниркової недостатності змінювати дозу не потрібно.

 

 

Передозування. 

Повідомлялося   про  окремі   випадки   передозування  флуконазолу.  У  42-річного чоловіка, хворого на СНІД, спостерігалися галюцинації та параноїдальна поведінка після прийому внутрішньо 8200 мг флуконазолу. Пацієнт був госпіталізований, і його стан нормалізувався упродовж 48 годин.

У разі передозування адекватний ефект може дати симптоматичне лікування (у тому числі заходи, спрямовані на підтримку життєво важливих функцій, та промивання шлунка).

Оскільки флуконазол переважно виводиться із сечею, його виведення можна прискорити за допомогою форсованого об’ємного діурезу. Гемодіаліз протягом 3 годин зменшує рівень препарату у плазмі крові приблизно на 50 %.

 

Побічні ефекти.

Зазначені нижче небажані реакції під час клінічних досліджень зустрічалися найчастіше і їх виникнення було пов’язане із застосуванням препарату.

Загальний стан: підвищена втомлюваність, неспокій, астенія, підвищення температури тіла.

Центральна нервова система: головний біль, судоми, запаморочення, парестезія, тремор, вертиго.

Шкіра та її придатки: шкірні висипання, свербіж, надмірне потовиділення, ексфоліативні реакції шкіри (синдром Стівенса-Джонсона).

Травний тракт: нудота та блювання, біль у животі, діарея, анорексія,  запор, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, порушення смакових відчуттів.

Опорно-руховий апарат: міалгія.

Психічні стани: безсоння, сонливість.

Гепатобіліарна система: клінічно значуще підвищення рівнів АСТ, АЛТ та лужної фосфатази, холестаз, ураження клітин печінки, токсичні ураження печінки, включаючи поодинокі летальні випадки, жовтяниця, клінічно значуще підвищення рівня загального білірубіну, некроз печінки.

Кровотворна та лімфатична системи: анемія.

Імунна система: анафілаксія.

 

Крім того, під час клінічних досліджень були зареєстровані наступні небажані явища, які мали поширеність близько ≥ 1 %:

Нервова система: епілептичні напади, порушення смаку.

Шкіра та її придатки: алопеція, ексфоліативні реакції шкіри (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), мультиформна ексудативна еритема.

Гепатобіліарна  система: печінкова недостатність, гепатит, некроз печінки, жовтяниця.

Імунна система: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя та свербіж шкіри, кропив’янка.

Кровотворна та лімфатична системи: лейкопенія, у тому числі нейтропенія та агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Метаболічні процеси/особливості харчування: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія.

Серцева система: подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует».

Травний тракт: порушення травлення, блювання.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Наведені нижче взаємодії виникають при багаторазовому прийомі препарату і не були відмічені при одноразовому застосуванні.

Антикоагулянти

У здорових чоловіків-добровольців, які застосовували варфарин, флуконазол збільшував протромбіновий час  на 12 %. Були повідомлення про кровотечі (утворення гематом, кровотеча з носа, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія та мелена), пов’язані зі збільшенням протромбінового часу у пацієнтів, які отримували флуконазол одночасно з варфарином. Потрібен ретельний контроль за протромбіновим часом у хворих, котрі застосовують кумаринові антикоагулянти.

Азитроміцин

Одночасне разове пероральне застосування  азитроміцину у дозі 1200 мг внутрішньо і флуконазолу у дозі 800 мг внутрішньо не призвело до жодних значущих фармакокінетичних взаємодій між флуконазолом і азитроміцином. Немає значущого впливу на фармакокінетику при взаємодії флуконазолу і азитроміцину.

Астемізол

Застосування флуконазолу пацієнтам, які одночасно приймають астемізол або інші препарати, що метаболізуються системою цитохрому P450, може супроводжуватися  підвищеними концентраціями даних препаратів у сироватці крові. При відсутності достовірної інформації слід діяти обережно під час одночасного призначення  флуконазолу. За пацієнтами слід ретельно наглядати.

Бензодіазепіни короткої дії

Після перорального застосування мідазоламу флуконазол збільшував його концентрацію, що призводило до виникнення психомоторних реакцій. Такий вплив флуконазолу є більш вираженим при прийомі внутрішньо мідазоламу, ніж при внутрішньовенному введенні. Якщо пацієнту необхідно одночасно приймати флуконазол та бензодіазепін, дозу останнього слід зменшити, а за станом пацієнта необхідно ретельно наглядати.

Гідрохлортіазид

Дослідження, у якому здорові добровольці, які приймали флуконазол, впродовж тривалого часу отримували гідрохлортіазид, продемонструвало підвищення концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Однак немає підстав для зміни режиму дозування флуконазолу хворим, які одночасно отримують діуретики, але лікарі повинні пам’ятати про можливу взаємодію.

Зидовудин

Високі дози флуконазолу (400 мг і вище) призводять до збільшення концентрацій зидовудину, яке, скоріше за все, було пов’язане зі зниженням перетворення зидовудину  на його основний метаболіт. За пацієнтами, які отримують таку комбінацію, необхідно ретельно наглядати з метою виявлення побічної дії зидовудину.

Пероральні контрацептиви

При одночасному прийомі 50 мг флуконазолу та пероральних контрацептивів не спостерігалося суттєвих змін у концентраціях етинілестрадіолу та левоноргестролу, тоді як при прийомі 200 мг на добу спостерігалося збільшення показника АUС етинілестрадіолу та левоноргестролу на 40 % і 24 % відповідно. Це свідчить про те, що багаторазовий прийом  флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може суттєво впливати на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу.

 

Препарати сульфонілсечовини

При одночасному застосуванні флуконазол збільшує плазматичні концентрації та подовжує період напіввиведення пероральних препаратів сульфонілсечовини (глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). При одночасному застосуванні цих препаратів з флуконазолом хворим на цукровий діабет необхідно ретельно контролювати параметри компенсації.

Рифабутин

Існує імовірність, що одночасне застосування флуконазолу та рифабутину може призвести до збільшення сироваткових концентрацій останнього. У пацієнтів, які одночасно отримували флуконазол та рифабутин, описані випадки увеїту, тому таким пацієнтам  потрібен ретельний нагляд.

Рифампіцин

Спостерігається зменшення біологічного періоду напіввиведення  флуконазолу на 20 % та зниження його концентрації у плазмі крові на 25 %. У хворих, які отримують одночасно рифампіцин і флуконазол, необхідно збільшити дозу останнього.

Такролімус

Флуконазол підвищує концентрацію такролімусу у плазмі крові, що може призводити до появи токсичної дії останнього (нефротоксичність, гіперглікемія, гіперкаліємія). При одночасному застосуванні цих препаратів слід регулярно визначати концентрацію такролімусу у плазмі крові і, у разі необхідності, зменшувати його дози. Потрібен ретельний нагляд за хворими, які отримують такролімус і флуконазол одночасно.

Теофілін

Флуконазол збільшує концентрацію теофіліну у плазмі крові. У дослідженні взаємодії лікарських засобів прийом флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвів до зниження середньої швидкості виведення теофіліну з плазми крові на 18 %. Під час лікування флуконазолом необхідно ретельно наглядати за пацієнтами, які отримують теофілін у високих дозах або в яких існує підвищений ризик виникнення токсичної дії теофіліну; при їх появі терапію слід скоригувати належним чином.

Терфенадин

Деякі азоли викликали появу тяжких порушень серцевого ритму, пов’язаних із подовженням інтервалу QТ, у хворих, які отримували азольні протигрибкові засоби у поєднанні з терфенадином. Через це були проведені дослідження і для флуконазолу. Якщо флуконазол призначали у дозі 200 мг на добу, подовження інтервалу QТ не спостерігалося. При застосуванні флуконазолу у дозі 400 мг та 800 мг на добу спостерігалося значне підвищення  концентрації терфенадину у плазмі крові. Одночасне призначення флуконазолу у дозі 400 мг на добу і вище з терфенадином протипоказано. При одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу у дозі 400 мг на добу необхідно ретельно контролювати стан пацієнта.

Фенітоїн

Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну призводить до збільшення концентрацій останнього і може мати клінічно важливе значення. Тому необхідно проводити спостереження та, у разі необхідності, коригувати дозу фенітоїну.

Цизаприд

Описані випадки небажаних реакцій з боку серця, такі як пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует», у пацієнтів, які одночасно отримували флуконазол та цизаприд. У дослідженні було встановлено, що одночасне застосування флуконазолу у дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до значного збільшення концентрації цизаприду у плазмі крові та подовження інтервалу QT. Цизаприд не можна призначати пацієнтам, які отримують флуконазол.

 

 

Циклоспорин

За даними фармакокінетичного дослідження, застосування флуконазолу у дозі 200 мг на добу пацієнтам, які перенесли трансплантацію нирки, призводило до повільного збільшення концентрації циклоспорину. Однак в іншому дослідженні із застосуванням повторних доз флуконазолу 100 мг на добу змін рівня циклоспорину у пацієнтів, які перенесли трансплантацію кісткового мозку, не спостерігали. У пацієнтів, які отримують флуконазол, рекомендується регулярно визначати концентрацію циклоспорину у крові.

Дослідження взаємодії лікарських засобів продемонстрували, що коли флуконазол, який приймається внутрішньо, застосовується одночасно з прийомом їжі, циметидином, антацидами, а також після повного опромінення тіла при трансплантації кісткового мозку, то клінічно значного зменшення абсорбції флуконазолу не відбувається.

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилися, тому взаємодія є потенційно можливою.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі до 25 °С.

 

Упаковка. № 1, № 3 (3х1): по 1 або 3 капсули у блістері; по 1 блістеру в упаковці.

 

Категорія відпуску. Без рецепта – № 1.